Хто куди, а ми на Андріївські вечорниці в МДУ!

Саме під таким гаслом та керівництвом кандидата культурології, наукового працівника Музею прикладного мистецтва Закарпаття МДУ Олійник Вікторії Вікторівни, студенти 2 курсу педагогічного факультету відтворили на широкий загал традиційні вечорниці, які з давніх-давен популяризувалися в народній культурі українців Закарпаття.

Опираючись на етнографічні дослідження, ми знаємо, що на 13 грудня припадає день св. Андрія Первозданного. Андріїв день не святкують як церковне свято. В народі його вважали покровителем молоді, який сприяв щасли­вим шлюбам. У цей день жінки не пекли хліб, не пряли, не шили. А дівчата напередодні свята молились Андрію, щоб він подарував їм добрих чоловіків. Свято Андрія припадає на час, коли не проводяться сватання, заручини та весілля, тобто настав час постів («говіння»). Тому напередодні і в день свята дівчата вдавались до побутової магії та різних девінацій, литтям олова, воску, сіянням льону, киданням кукурудзи у вікна хат, де був парубок, варінням вареників (пирогів), киданням черевиками понад голову, ворожінням з тарілками. За традицією, в цей вечір і ніч хлопці робили різноманітні дрібні капості дівчатам (викрадали і ховали предмети одягу, прикраси). З настанням темряви хлопці лякали їх на вулицях або стукали у вікна, говорячи на різні лади, намагаючись таким чином звернути на себе увагу.

Відзначимо, що найвеселішим у відтворені студенти визнали гадання на кілках, адже дуже часто юнаки жартували з дівчатами, заважаючи дізнатися свою долю. Ворожіння здійснювалось увечері напередодні Андрія та в його день. Цікавим для реконструкції є також гадання з насінням конопель, котрі розсипали в сніг попід хатою. Щоб дізнатись чи скоро вийдуть заміж, найчастіше розсипаючи насіння, примовляли:

«Андрію, Андрію,

Коноплі ти сію.

Дай мені знати,

З ким їх буду брати»

Інколи до Андрія дівчата пекли дуже солений коржик з кукурудзяної муки, який перед сном з’їдали. Дівчині мав приснитись сон з її майбутнім чоловіком, котрий приніс їй напитися води. На Рахівщині дівчата варили вареники з різним начинням, а потім розкладали попередньо помітивши перед котом і чекали котрого вареника вхопить кіт. Якщо тварина надкусила вареника і покинула, то дівчина буде покриткою, якщо кіт з’їсть – скоро  святкувати весілля. Згадаємо про матримоніальні девінації з тарілками: дівчата розкладали чотири, а на Воловеччині три тарілки під котрі розкладали ляльку – символ долі покритки, віночок або перстень – символ скорого весілля, ключі – символ заможного жинеха, гребінець – ознака, що наречений з іншого села.

Реконструкція вечорниць на Андрія також супроводжувалася підготовкою страв, які стали змістовним та смачним доповненням дійства.

Студенти долучали гостей свята до не тільки до дегустації етнічних закарпатських страв, але і до відтворення народних традицій  святкування андріївських вечорниць.

Особливу подяку за підтримку та сприяння в організації вечорниць студенти висловлюють декану педагогічного факультету Мукачівського державного університету Попович Оксані Михайлівні, директору гуманітарно-педагогічного коледжу МДУ Кушніру Івану Івановичу та керівнику танцювального колективу «Латірчанка» Шляхті Надії Василівні.

Категорії: Музей прикладного мистецтва закарпаття МДУ